У відділенні травматології Івано-Франківської ОКЛ лежать військові з різних регіонів країни, зокрема зі Сходу, Запоріжжя, Вінниці, Рівного, Чернівців, Закарпаття, Львова, Тернополя.
Місцевих тут взагалі мало, хоча, зі слів лікарів, військові зазвичай хочуть проходити лікування ближче до дому і шукають таку можливість, адже процес лікування може бути тривалий, пише Фіртка.
“Все залежить від агресивності травми. Сучасне озброєння завдає високоенергетичних травм. До прикладу, щодо поранення гомілки – після шкіри в нас одразу великогомілкова кістка, і такий випадок завжди супроводжується великим дефектом кісткової тканини. Раніше в таких ситуаціях, якщо немає 15-20 сантиметрів кістки, кінцівку ампутували.
Зараз же ми всіма можливими методами стараємося нарощувати кістки, де це можливо. Звичайно, це тривалий процес. В середньому можна наростити один міліметр за день. До речі, сьогодні у відділенні успішно проходить лікування пацієнт, у якого немає 17 сантиметрів кістки.
Щоб пришвидшити процес відновлення кістки, ми почали з двох сторін так званий білокальний остеосинтез. Якщо нарощення повинно було тривати 170 днів, то в такий спосіб це вийде зробити за половину часу, тобто 85 днів”, – каже Степан Смачило, завідувач відділення.
За його словами, запорукою хорошого результату є багатоетапний процес лікування, який доволі тривалий. Прикладом цьому може бути пацієнт, який лікується тут понад рік.
“На жаль, переломи – це не нежить, а тим паче вогнепальний, який не лікується за сім днів. Рана, яка супроводжується масивним дефектом м’яких тканин, судин та нервів, взагалі є ускладненою, тому для лікування потрібні й суміжні спеціалісти. Мінно-вибухова травма – це не захворювання однієї кінцівки, це захворювання цілого організму”, – додає фахівець.
Так, завідувач відділення каже, що в обласній клінічній лікарні робили таке й раніше.
“За моїми спостереженнями, від травми до того моменту, коли ми знімаємо апарат і пацієнт може самостійно ходити на своїй кінцівці, проходить від півтора до двох з половиною років. Але, знову ж таки, там чимало нюансів. Бажано, щоб артерії та нерви були цілі.
Навіть така, здавалось би, дрібниця, як куріння – теж має свій вплив. Науковці довели, що при курінні рани загоюються на 40% гірше.
Тому все, що стосується вогнепальних травм, якщо йдеться про збереження кінцівки, то це однозначно тривалий процес. Звичайно, можна обирати простіший шлях і ампутувати, але ми все-таки стараємося максимально зберегти, якщо є хоч найменша надія.
У травматології є такий принцип: нижня кінцівка для опори, верхня – для функції.
Якщо були поранені верхні кінцівки, то наше завдання максимально відновити їхню діяльність. Хочемо, щоб рука була функціональна, а не просто біопротез, який висить для краси”, – додає він.
Детальніше читайте у матеріалі: Пріоритет — військові: як в Івано-Франківську допомагають відновити здоров’я пораненим захисникам (ФОТО)
