Воєнні травми дуже складні, високоенергетичні, пошкоджують всі тканини: кістки, мʼязи, судини, нерви.
Пише Голос-Інфо, посилаючись на КНП “Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради”
Лікар-травматолог, що спеціалізується на пошкодженнях периферичних нервів, Оксана Мироненко оперує в ЦМКЛ як лікар-волонтер ось уже пів року. За цей час їй вдалось врятувати від інвалідизації та зменшити больовий синдром для великої кількості наших захисників.
«Мене життя випадково зробило хірургом периферичних нервів. 10 років я працювала в хірургії кисті в своєму рідному місті Луганську, потім почалась війна (АТО). Так як я категорично незгодна з концепцією «рускава міра», тому вирішила переїхати жити до Бучі. Далі працювала в Києві в одній із найкращих приватних клінік, де є все необхідне обладнання. Там оперувала кисті і нерви. А коли почалась повномасштабна війна, то пошкоджень периферичних нервів приходиться оперувати набагато більше. Ця спеціальність дуже потрібна, оскільки в нас, а особливо в західній частині України, такі операції рідко хто робить», – говорить Оксана Мироненко.
Операція на периферичних нервах – це завжди величезний ризик.
«Фактично, я ніколи не знаю, чим вона завершиться. Можливо просто звільню нерв від рубців, зшию повністю або частково, зроблю пластику. Завжди є вірогідність, навіть, коли просто торкаєшся пальцем, нерв може зреагувати та «відключитись» як на тимчасовий, так і на довготривалий період. Тому я пояснюю це своїм пацієнтам і запитую, чи вони готові до цього», – каже лікар.
Лікування військових є дуже довготривалим. Оксана Мироненко відзначає:
«Якщо нерв пошкоджений, то його відновлення в кращому випадку – 1 мл на добу. А для того, щоб відновилась функція кінцівки, потрібно від декількох місяців до 2-х років. Тому за час лікування ми з пацієнтами стаємо майже родичами, я себе часто відчуваю їхньою матір’ю, бо тривалий період часу з ними перебуваю на зв’язку».
Всіх наших військових, які лікуються у відділенні травматології, ортопедії і реконструктивної та пластичної хірургії Оксана Мироненко оперує спільно з нашими лікарями-травматологами та нейрохірургом.
«Тут дуже класне відділення, нова сучасна операційна. ЦМКЛ мені подобається тим, що тут багато лікують військових і є необхідне обладнання», – говорить лікарка.
Вклад Оксани Мироненко у лікування військових є дуже великим.
«Ми це розуміємо, а тому всіляко сприяємо покращенню умов перебування та лікування у нас захисників, адже від ЗСУ сьогодні залежить добробут, мир і спокій кожного українця», – відзначає директор ЦМКЛ Тарас Масляк.
Оксана Мироненко не тільки лікар-волонтер, вона ще й допомагає ВПО. Для цього заснувала власний БФ “Наш сокіл”. Цей благодійний фонд Оксана Мироненко разом з її сестрою створила в пам’ять про загиблу матір, яку росіяни розстріляли під час виїзду з Бучі на початку повномасштабної війни. Тоді окупанти поранили і батька Оксани. Ця історія зачіпає за живе. Попри все те страшне горе, з яким Оксані Мироненко прийшлось стикнутись, вона не покладаючи рук, зараз тяжко працює для перемоги і якоюсь мірою також воює.
«В мене режим роботи – це постійний рух, операції та катання між Києвом та Франківськом. Так, це втомлює, мені важко від того, що з дітьми і чоловіком рідко можемо бачитись. Але зараз війна, я не військова, але можу допомогти, багато працюючи».
Разом з військовими Оксана Мироненко дійсно як одна сім’я, почуття гумору і жарти, дружба між ними… На фото з лікарем-волонтером захисники України, які зараз у нас лікуються.
«Я майже кожного дня на всіх процедурах стою перед ним на колінах (в прямому та переносному сенсі: віддаю шану його мужності, дякую, що захищає всіх нас, роблю свою роботу), його кров, біль та сила вже тісно перемішалися зі мною», – написала Оксана Мироненко у соціальній мережі Фейсбук про одного із своїх пацієнтів.
