Релоковане підприємство з Миколаєва спеціалізується на пошитті товарів для дітей: вігвамах, іграшках та піжамах.
Це сімейний бізнес ветерана війни Михайла Степнова і його дружини Ганни. Подружжя заснувало справу ще у 2020 році. Однак через війну змушене було релокувати його на захід країни. В Івано-Франківську завдяки отриманому гранту від держави чоловік з дружиною розширюють свій бізнес, повідомляє “Суспільне”.
Іграшковий гном — сімейний символ й оберіг
До Івано-Франківська разом з устаткуванням родина Степнових привезла з Миколаєва гнома. Дружина ветерана війни Ганна каже: ця іграшка разом з ними пережила обстріли.
“Ми відшили нашого гнома в цеху в Миколаєві. Він пережив обстріли, постраждав, валявся бідненький біля розбитих дверей, у склі. І ми його привезли сюди, у Франківськ. Цей гномик у нас не продається. Він — як наш охоронець, символ, стоїть тут”, — розповідає Ганна Степнова.
В Івано-Франківську підприємство сім’ї Степнових працює 16 місяців. Ветеран війни Михайло Степнов каже: до вігвамів додають різний декор, зокрема, м’які іграшки.
“Ставимо фіксатор нашого виробництва. Це я його вигадав. Не знаю, може, в когось вже є такий самий, але зазвичай в інших продавців інакші. Вігвами купляють для дітей віком від семи років. Виріб складається з пухкого килимка з холлофайберу — ми набиваємо об’ємні квадратики”, — розповідає Михайло Степнов.
Бізнес почали у власній квартирі
Ганна Степнова говорить, що бізнес започаткували у 2020 році. Тоді виробництво товарів для дітей розгорнули у власній квартирі.
“Я кроїла на підлозі. Шили в одній кімнаті. Палки для вігвамів зачищали на кухні, бо іншого місця не було. А потім я знайшла помічницю і ми вирішили з чоловіком винайняти приміщення”, — розповідає Ганна Степнова.
Її чоловік Михайло каже: коли розпочалося повномасштабне вторгнення, дружина з дитиною виїхали до Польщі. Втім роботу підприємства у Миколаєві не зупинили.
“Аня з Польщі скидала фотографії крою. Я кроїв, намагався дівчатам підказати, а вони допомагали мені, й ми якось цей період пройшли. Замовлень було небагато. Наш цех також двічі постраждав від “прильотів”. Один з них був настільки сильним, що всі наші величезні вікна по п’ять метрів повилітали”, — каже Михайло Степанов.
Нині, за його словами, у Миколаєві залишилося деяке обладнання, тому там теж шиють частину дитячих речей. Але основне виробництво працює в Івано-Франківську.
Розширення виробництва
Зараз подружжя Степнових розвиває підприємство — працює над вдосконаленням дизайну захисних бортиків для дитячих ліжок та дитячих піжам.
“Ми розробляли ці бортики не дуже довго, бо я, коли вже бачу тканину, уявляю собі, який вони матимуть вигляд. Тому просто стою, крою і в мене виходить готовий результат”, — каже Ганна.
Набиває килимки наповнювачем місцева жителька, швачка Оксана Шевчук. Вона — єдина, хто виконує цю ланку роботи. Жінка розповідає, що з початком великої війни згадала фах, який отримала 17 років тому.
“У ресторанній сфері, де я працювала, роботи не було. Ресторани позакривалися. Працювати треба, в мене — діти маленькі. Одразу не виходило, а тепер я можу це робити із заплющеними очима”, — говорить Оксана Шевчук.
Зі слів Михайла Степнова, гроші на розвиток бізнесу — 250 тисяч гривень — сім’я отримала як грант для військовослужбовця від держави. За них чоловік придбав чотири машинки й тканину.
“Наша машинка пережила обстріли в Миколаєві. Річ у тому, що за сучасною машинкою, коли людина шиє, час пошиття виробу значно зменшується”, — каже підприємець.
Михайло Степнов говорить, що з новою технікою подружжя має змогу ще більше розширити асортимент дитячих товарів.
“Якщо поглянути на наші проблеми крізь призму війни в державі, то в нас взагалі немає проблем. Тобто все, з чим стикаємося, це якісь такі малесенькі дрібнички”, — каже Михайло Степнов.
