Ірма Вітовська поділилася літературою, яка її надихає, порадила вправи для тренування дикції та розповіла, чому варто переходити на українську мову.
1+1 media спільно з Всеукраїнським Рухом “Єдині” продовжує популяризувати українську мову та культуру. І цього разу в межах проєкту “Плюсуй українську” своєю історією поділилась українська акторка театру та кіно, заслужена артистка України Ірма Вітовська.
У спеціальному інтерв’ю для YouTube-каналу “Єдині” Ірма розповіла про літературу, яка її надихає, дієві поради при переході на українську мову. Окрім цього, акторка поділилась вправами для тренування дикції та улюбленими скоромовками для покращення вимови.
Нагадаємо, що у вересні 1+1 media спільно зі Всеукраїнським Рухом «Єдині» підписали меморандум про співпрацю, в межах якого консолідація зусиль буде спрямована на популяризацію української мови та культури.
Ви родом з Івано-Франківська. Розкажіть, в якому мовному середовищі ви зростали? Чи спілкувались українською з самого дитинства?
Говорити українською я почала лише після 23 років. Я закінчила російськомовну школу. Весь цей шлях з російськомовного середовища до українськомовного був нелегким. У мене справді були деякі проблеми з літературною, фаховою українською мовою десь до третього курсу, адже не мала достатньо практики у своєму житті.
Далі я переїхала до Києва. Але треба розуміти, що русифікований Київ 1998-го року – це зовсім інший Київ, ніж той, яким він є зараз. Тоді у мене був двомовний режим: з кимось говорила російською, з кимось – українською. Коли була Помаранчева революція з актом громадянської непокори та протесту проти режиму, знову надовго переходила на українську. Останній Євромайдан поставив у цьому крапку і став шляхом незворотності, а після агресії росії у 2013 році російська мова взагалі стала для мене неприйнятною та токсично.
Чи дозволяєте ви собі зараз переходити на російську мову в розмові з іншими? Якщо так, то коли для вас є допустимим такий перехід?
Російську мову я не забуваю тільки для того, щоб використовувати її в персонажах, які будуть носіями цієї мови. Так формується моя професійна скринька, де зберігаються всі мови для моїх героїв. Але у звичайному житті дозволяю собі переходити на російську за рідкісним виключенням – наприклад, в розмові зі старенькими біженцями і переселенцями, яким справді вже складно переходити на українську, перекладати всі слова у своїй голові. Це проблема провалу гуманітарної політики, коли мова не була пріоритетною.
“Ми маємо справу з тим, що досі дуже багато людей не усвідомлюють важливість спілкування українською”.
Звісно, що зараз все більше людей починають говорити українською, але є ті, хто ніяк не може перейти на рідну мову. І мені дуже болить від цього.
Як бути з тими, хто продовжує спілкуватись російською та принципово не хоче переходити на українську?
Тоді для цих українців постає питання в тому, чи мають вони право бути громадянами України, якщо цінності цієї країни, а цінність мови є однією з основних, їм абсолютно ворожі та навіть викликають роздратування?! Чи не буде більш чесним знайти інше місце, ніж ця країна?!
У мовному питанні я стаю більш вимоглива й агресивна. Адже ми дуже довго спокійно сприймали те, що нам нав’язували.
«Не бійтесь говорити неправильно, головне – говоріть!»
Як побороти страх свого голосу, коли людина починає говорити іншою мовою? Що можете порадити?
По-перше, раджу читати українською вголос. По-друге, записувати своє говоріння на диктофон і потім слухати. Тоді ви відчуєте ті звуки, які, наприклад, тяжіють до російської вимови, і ви зрозумієте, над чим у фонетиці треба працювати.
Не бійтесь робити помилки. Треба розуміти, що без практики ви не заговорите українською. Ваш мовний апарат треба так само тренувати. Тоді ви навіть навчитеся поступово складати в голові речення швидше, ніж ви робили це раніше.
Не бійтесь, коли вас виправляють. Просто дякуйте та використовуйте цей досвід, зафіксувавши собі цю помилку. Не бійтесь говорити неправильно, головне – говоріть! І поступово у вас зростатиме багаж знань, буде більше практики, ви почнете спілкуватись і думати українською.
«Історія та мова – це теж саме, що гімн і прапор»
Історія – невіддільна частина культури та мови. Що з українськомовного контенту на історичну тематику ви можете порекомендувати?
Зараз є чудові блоги на YouTube про історію України, які вас стимулюватимуть вивчати й знати українську мову. Рекомендую подивитись «Історія без міфів». Якщо ви молода людина, дивіться «СІЧЕНЬ», якщо більш доросла, то зверніть увагу на братів Капранових, В’ятровича. Зрештою, заходьте в українську онлайн-школу і слухайте там. Почніть вивчати минуле.
Дієвий спосіб покращити вимову та дикцію – це скоромовки. Чи дійсно вони настільки корисні? Яка з українських скоромовок ваша найулюбленіша?
Звичайно, що скоромовки – це дуже корисний інструмент для вдосконалення вимови. Є багато варіантів українських скоромовок, різної складності, спрямованих на тренування різних звуків. Мені, наприклад, дуже подобається ця:
Сидить Прокоп — кипить окроп,
Пішов Прокоп — кипить окроп.
Як при Прокопові кипів окроп,
Так і без Прокопа кипить окроп.
Якщо скоромовки вам важко даються, то можна брати українські пісні, де є швидкісний текст, і повторювати їх. Наприклад, пісні «Kalush Orchestra» – у них якраз взаємодія приголосних і голосних відбувається настільки швидко, що ви водночас будете і співати, і практикувати вимову всіх звуків.
Що робити, коли бракує слів при розмові? Як збільшувати свій словниковий запас?
Це нормальна ситуація, коли ви не знаєте переклад якогось слова українською. Тоді ви просто кажете своєму співрозмовнику: «Я ще тільки вдосконалюю мову і забув, як перекладається це слово. Можеш підказати, як воно звучить українською?».
Немає проблеми в тому, щоб сказати це слово російською і попросити допомоги. І люди вам з радістю допоможуть, але після цього дуже важливо зафіксувати собі це слово і використовувати його надалі.
Щоб полегшити процес запам’ятовування нових слів, можна складати собі асоціативні ряди. Наприклад, зафіксувати собі, що якесь конкретне слово вам нагадує певний предмет чи явище. І тоді, коли ви його не зможете загадати, у вас одразу виникатимуть асоціації.
Для збільшення свого словникового запасу вирішуйте українські кросворди, це дасть вам змогу запам’ятовувати нові слова. Також стануть в пригоді аудіокниги, музика, перегляд фільмів тощо.
Які автори й твори української літератури вас надихають? Що можете порадити почитати?
Мій шлях до української літератури почався через історію, найбільше мене порадувало Розстріляне відродження. Тому я вам раджу почитати літературу того часу. Я, наприклад, дуже люблю Євгена Маланюка і вважаю, що це ім’я не має належної оцінки в Україні.
Я люблю поезію Богдана-Ігора Антонича, якого називають імпресіоністом в українській поезії. Раджу почитати Ліну Костенко, Павла Тичину, Василя Стуса. До речі, для тих, хто вивчає українську мову, якраз дуже великий виклик – читати Стуса вголос і розуміти, про що він пише.
Свого часу на мене вплинула творчість Юрія Андруховича. Раджу і «Московіада», і «Дезорієнтація на місцевості», і «Дванадцять обручів». Зверніть увагу на «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, «Амадока» та «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, «Дефіляда в Москві» Василя Кожелянка. Олесь Ульяненко, Сергій Жадан, Андрій Курков – будь-хто з них точно не залишить вас байдужим.
Якщо ви хочете почитати щось легке, мелодраматичного спрямування, то раджу познайомитись з творчістю Міли Іванцової, Ірен Роздобудько, Лариси Денисенко.
Головне – читати та розуміти, як сильно це на вас впливає. Власне, коли ви читаєте літературу, нові слова на підсвідомому рівні у вас залишаються, і ваш словниковий запас збільшується.
