«Краще вмерти стоячи, аніж жити на колінах». Саме ця цитата Романа Шухевича стала дороговказом у житті для загиблого бійця з Прикарпаття Руслана Белюженка.
Йому та трьом його військовим побратимам відкрили меморіальні дошки на фасаді Солотвинського ліцею, випускниками якого вони були, пише Ратуша.
- Андрій Кобзей – військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Поліг у боях в Бахмутському районі у червні 2022. Йому назавжди залишиться 43.
- Микола Прокопишин – стрілець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, життя якого обірвалось у Бахмутському районі на Донеччині у січні цього року. Йому було 44.
- Руслан Белюженко – старший сержант 68-ї єгерської бригади ім. О. Довбуша. Загинув у боях на Донеччині у липні 2022 у 49 років.
- Андрій Огера – боєць 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Прийняв свій останній бій торік у листопаді у Донецькій області. Йому назавжди 36.
- Поряд з цим десятьом родинам полеглих захисників з Солотвинської громади вручили нагороди, яких Герої удостоєні за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету, та за сумлінну службу у лавах ЗСУ:
- Орден “За мужність” ІІІ ступеня – Сергію Матищаку, Василеві Косовичу, Володимиру Витошку;
- Медаль “За заслуги перед Прикарпаттям”– Іванові Белею, Руслану Белюженку, Олександрові Гаванюку, Михайлові Кравчуку, Андрію Мельнику, Андрію Огері й Миколі Прокопишину.
- Від початку повномасштабного вторгнення рф Солотвинська громада втратила на війні 23 відважних мешканців, ще 57 отримали поранення та 10 військових пропали безвісти.
