Перед Днем Незалежності іванофранківці зібралися на Вічевому майдані, вшанували Героїв спільно з їхніми рідними, подякували волонтерам, які допомагають воїнам, усім захисникам, які продовжують боронити Україну від загарбників та традиційно підняли державний прапор України.
Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа.
«Я дуже вдячний, що саме захисники України піднімали наш прапор, це хлопці, які після поранень, після ушкоджень перебувають на реабілітації в івано-Франківську. На жаль, це ціна нашого прапора надзвичайно велика для нашої громади, для цілої України. Тому піднімаючи цей прапор, ми згадуємо в першу чергу сотні, тисячі борців як національно-визвольної боротьби, так і сьогоднішньої національно-визвольної боротьби, яку ведемо з ворогом. Тому хочу побажати нам якнайшвидшої перемоги, деокупації всіх наших етнічних земель, українських територій. Допомагаймо нашому війську, допомагаймо нашим захисникам і дуже важливо, що завдяки нашим захисникам ми можемо в тилу навіть піднімати український прапор. Щороку ми піднімаємо наш український прапор гордо на Вічевому майдані, де проходили не один захід, не одне віче, не один патріотичний захід довоєнного часу», – зазначає Івано-Франківський голова Руслан Марцінків.
Колишній військовий, командир роти оперативного призначення 50 полку Нацгвардії України Юрій Гапончук також піднімав наш стяг:
«Для мене прапор України це перш за все символ державності, символ незламності. Прапор давався в бою тим, хто дійсно цього заслуговував. І для мене велика честь сьогодні його піднімати. Є прапор державний і є прапори підрозділів, і на війні кожен з них для нас настільки цінна річ – що немає з чим порівняти», – зізнається Юрій Гапончук.
За словами військового, коли бачиш як піднімають прапор при звільненні деокупованих територій, відчуваєш справжнє задоволення і захват, що є люди, справжні воїни, які це зробили і ще неодноразово зроблять. Серед них був і Володимир Дутчак. На превеликий жаль, він віддав своє життя за Україну і наш прапор. Сьогодні його дружина Світлана разом з маленькою донечкою також підіймали наш прапор. Коли Володимир загинув, його донечці не було ще й 2 років.
«Чоловік загинув за прапор, за нашу неньку державу. Тому у нас всюди є прапор, фотографії з прапором, вишиванки в синьо-жовтих кольорах. Мусимо носити його в серці і показувати, що ми є українці, що ми не забуваємо про наших хлопців, стараємося відвідувати всі заходи, щоб усі знали про наших хлопців, про мого чоловіка. Шкода, що говоримо більше про нього після загибелі, але хоча б так він буде для нас Героєм. Дякую усім захисникам, які боронять нас і захищають ціною власного життя», – розповідає дружина загиблого воїна Світлана.
Кожне державне свято має стати для нас днем пам’яті усіх відважних воїнів, які не мали страху ні перед ворогом, ані перед смертю, щоб усі ми продовжували бути українцями.
«Це дуже велике свято. Я хочу, щоб наша країна і я були тільки під цим прапором кольору неба і нашої золотої пшениці. Щоб тільки ми були під цим прапором завжди, на віки вічні», – підсумовує мешканка Івано-Франківська Людмила Аксентьєва.
Під час заходу Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків спільно з духовенством вручив нагороди «Гордість Івано-Франківської громади»:
Євгенії Ходак – голові ГО «Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська»
Олені Турусовій – голову ГО «Івано-Франківська міська спілка сімей і родин загиблих, померлих захисників України в зоні АТО/ООС»
Ігорю Лукиніву – голові ГО «Спілка Волонтерів Прикарпаття», учаснику бойових дій тактичної групи «Сапсан», а тепер активному учаснику волонтерського руху
Андрію Паляниці – заступнику голови ГО «Спілка Волонтерів Прикарпаття»
А також вручили нагороди «За честь і звитягу» активним учасникам волонтерського руху, які понад 100 разів доставляли на передову (на нульові позиції) гуманітарну допомогу учасникам «Спідки Волонтерів Прикарпаття»:
Максиміву Дмитру Степановичу
Процюку михайлу Богдановичу
Логіну Ярославу Тарасовичу
Процюку Богдану Федоровичу
Лужному Роману Івановичу
Овсянецькому Петру Миколайовичу
А також на жаль посмертно – Дзібію Віталію Івановичу – солдату 78 ДШП ЗСУ, який загинув в Запорізькій області.
Також нагороди сьогодні отримали члени сімей загиблих на війні воїнів. Нагородами «За честь і звитягу» (посмертно) відзначили:
- Антоняна Ігоря Мушеговича –
- Бабака Ігоря Богдановича
- Бардзія Василя Ігоровчиа
- Белея Володимира Дмитровича
- Василенка Романа Миколайовича
- Вислоцького Олега Анатолійовича
- Вовчука Миколу Володимировича
- Гарана Дмитра Івановича
- Гуртового Артема Олександровича
- Зміївського Владислава Вікторовича
- Котка Миколу Володимировича
- Круліва Романа Михайловича
- Куденьчука Сергія Володимировича
- Миськіва Михайла Васильовича
- Онуфрика Миколу Петровича
- Орловського Михайла Івановича
- Остап’яка Андрія Миколайовича
- Райду Олександра Вікторовича
- Саверчука Володимира Михайловича
- Сахніка Станіслава Сергійовича
- Сенчака Дмитра Васильовича
- Синьківа Володимира Тарасовича
- Стефанишина Миколу Володимировича
- Ступака Віктора Едардовича
- Хамця Любомира Миколайовича
- Цуканова Володимира Володимировича
- Юрчишина Володимира Руслановича
- Ярецького Мирона Богдановича
