Фермерське господарство «Центр відродження вівчарства» в селі Молодятин, що на Івано-Франківщині, може отримати статус племінного репродуктора української гірсько-карпатської породи овець.
«Потрібно було розібрати цю вівцю на молекули. Зрозуміти, що це за вівця, чого вона така, звідки вона взялася, звідки прийшла та що це за тварина взагалі», — розповідає керівник центру, голова громадської організації «Асоціація вівчарів» Василь Стефурак.
У господарстві василя Стефарука зараз понад 90 голів української карпатської вівці. Вуха в цих тварин трохи довші, ніж в інших українських порід. Головна особливість породи — абсолютна адаптація до суворих умов та стійкий імунітет до паразитів та хвороб. Живе вівця 12 років.
Зі слів Василя Стефурака, українську гірсько-карпатську вівцю вивели з породи тірольської вівці, яку в Карпати завезли австро-угорці приблизно 100 років тому. Тоді вона мала метр зросту і важила 70-90 кг. Утім, додає вівчар, за часи радянської селекції схудла до 30 кг.
