Шість років знадобилося мешканцю бойківського села Тисів, щоб облаштувати домашній музей історичних знахідок. В експозиції – понад 1500 знахідок, не враховуючи ті, які перебувають на реставрації. Кожен поціновувач історії знайде для себе багато корисної та цінної інформації, починаючи від кам’яної доби та завершуючи сучасною російсько-українською війною. Серед поважних відвідувачів музею був ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін. А ще – туристи з Канади, США, Польщі та України.
Про те, як зародилася любов до історії, як виникла ідея відкрити музей, як відбуваються пошукові роботи та як збирає експонати, розповів для проєкту «Бойківські Карпати: ІМЕНА» підприємець, волонтер, голова осередку пошуково-історичного клубу «Тустань» і власник музею «Патріот», житель села Тисів Болехівської громади Калуського району Віктор Савчук.
Усе почалося з металошукача і хрестика
За фахом тисівчанин Віктор Савчук – лісівник. Проте історією зацікавився декілька років тому, після повернення із Великобританії, де пропрацював упродовж восьми років. За кордоном чоловік бував у замках і музеях, їздив на захопливі екскурсії. Тоді й зрозумів, наскільки важливо цінувати і любити власну історію. Це дало поштовх досліджувати терени не тільки рідної Болехівщини, але й усього заходу України.
Важливим кроком було і знайомство із львівськими пошуковцями: Іваном Громівим, Романом Фаринцем й Ігорем Саганом. Саме разом з ними Віктор часто їздить у розвідувальні експедиції. Не менш вдячний за підтримку тисівчанин і дружині Оксані, яка активно долучається до пошуків історичних артефактів.
Віктор Савчук каже, що його завдання — знайти і показати конкретні речі. Знахідки чоловік ретельно описує. При потребі – віддає на реставрацію, яку здійснює власним коштом. Співпрацює з львівськими, івано-франківськими та тернопільськими реставраторами. Також залучає до справи професійних істориків, які аналізують інформацію.
Дослідник пригадує свою першу експедицію, яку здійснив самостійно. Це було 18 березня 2018 року. Тоді вперше і протестував свій металошукач. Того дня на околицях Тисова, неподалік річки, знайшов в полі хрестик. Як з’ясувалося пізніше, це була річ часів Першої Світової війни віком понад 100 років.
«Так, історію, яку показує земля, в жодній книжці не прочитаєш», – із радістю в очах розповідає чоловік.
Він упевнений, що ми живемо для того, щоб залишити щось після себе. Це і робить людину щасливою. А ще Віктор Савчук відчуває себе справжнім бойком, адже тут народився і виріс. Попри тривалий час життя за кордоном чоловіка тягнуло на Батьківщину, адже, як виявилося, немає нічого ріднішого і дорожчого за свою рідну землю
Меч Київської Русі і динарій часів Христа
Серед артефактів кам’яного віку і бронзової доби власник музею акцентує увагу на кам’яній сокирці та бронзових списах, яким понад 3500 років. Історичні трофеї було знайдено на території Львівщини.
Цікавою знахідкою є і монета (один динарій), яка датується роком народження Ісуса Христа. Грошовий знак виявили на території Івано-Франківської області.
Цінним експонатом часів Київської Русі є меч (XII–XIV), який в експедиції знайшла дружина Віктора Савчука – Оксана в колишньому Тисменицькому (нині – Івано-Франківському) районі. Зброя певний час була на реставрації, проте тепер красується на вітрині музею і милує око відвідувачів.
Привертають увагу предмети Першої світової війни. Зокрема, кокарди (емблема, що носиться на головному уборі), армійські жетони. Як виявилося, в ті часи собаки мали документ у вигляді монетки, яку прикріпляли на шиї. Один з них знайдений на околицях Тисова і датується 1926 роком. Власник музею вважає, що таким способом прививали культуру полювання.
У наступному експозиційному стелажі – експонати часів Другої світової війни. Один із них – Залізний Хрест 1 ступеня. Це була найвища нагорода для німецьких військових. Він складається з трьох видів металу: бронзи, срібла та заліза. Віктор Савчук дивується, як цей предмет міг потрапити на територію Болехівщини. Проте факт залишається фактом.
Нижче можна побачити, здавалося б, дивний стелаж з використаними тюбиками. Насправді це залишки зубної, цинкової пасти, засобів від бліх, обморожень тощо, якими забезпечували німецьких солдатів.
«Порівнюючи радянського і німецького військового, можна зауважити те, наскільки між ними була колосальна різниця. Адже німецькі солдати були забезпечені абсолютно всім, в той час як радянські не мали й потрібного мінімуму», – каже тисівчанин.
Пряжка з тризубом часів УПА та бронежилети ЗСУ
Гордістю і цінністю музею Віктор Савчук вважає тематичний куток, присвячений УПА. Чимало експонатів знайшли в поселенні спецсотні «Вікторія». Про неї тисівський пошуківець дізнався понад чотири роки тому від товариша Миколи Зварича. А йому розказав дідусь, який в 1944 р. ходив допомагати партизанам будувати табори серед лісу. Те місце було поросле ожиною у пояс; розчищали, а заодно досліджували територію металошукачами. Виходили разів 50, аби щось знайти. Нині об’єктами дослідження є наземні бараки в урочищі «Сорокова». Для дослідників тут ще чималий шмат роботи, адже площа чимала. Активісти у вільний час локацію вивчають досі. Відомо, що сотня прийняла великий бій 28 січня 1945 р. на Львівщині. Багато бійців тоді загинуло, а тих, хто вижив, розподілили по інших сотнях.
Серед цінних експонатів – кокарди, пряжки з тризубом. Це все вироби ручної роботи, які носили очільники повстанців.
«Знайти пряжку з тризубом – це як знайти архів УПА, велика рідкість. Її носили очільники. Не думаю, що прості хлопці, упівці, могли собі дозволити носити таку пряжку», – каже Віктор Савчук.
Ще одна цікава знахідка – радянський пістолет ТТ, не робочий. Таку зброю носили молоді дівчата-зв’язкові, щоб при потребі дати відсіч ворогові.
До речі, Вікторові Савчуку пощастило спілкуватися зі 103-річною зв’язковою, медсестрою Катериною Гаврилів. За її словами, упівці були не схожі на інших. Зокрема, були добре вишколені, підтягнуті, всі в амуніції, з білими комірами, з золотими та срібними запонками.
Також в експозиції, присвяченій УПА, бачимо сигнальні свистки, лампи для освітлення, різні монети, знаряддя праці та навіть жіночу помаду тих часів.
Облаштований у музеї й куток, присвячений подіям АТО/ООС та російсько-українській війні. До речі, Віктор Савчук активно волонтерить з початку повномасштабного вторгнення. Старається з друзями реагувати на всі потреби військових і допомагати. Чоловік особисто їздив навіть у «гарячі точки» війни, зокрема на Донеччину.
Серед речей в експозиції можна побачити бронежилети, уламки ракет, військовий одяг, бойові гільзи, прапор України тощо.
Більшість експонатів передали військові. З-поміж них із сумом згадує Віктор Савчук і бійця з рідного Тисова (позивний «Троян»), близького друга та однокласника Івана Прокіпчина. Герой загинув 25 серпня 2022 р. у боях за Херсонщину. У скорботі залишились син Артем, дружина Галина, мати, батько та брат. Захищав державну 42-річний тисівчанин ще з 2014 році, коли поповнив лави ЗСУ…
Тисівчанин мріє і надалі працювати над поповненням колекції музею. На жаль, команда, з якою працює Віктор Савчук, не може так активно їздити на пошукові роботи, адже одна частина людей на фронті, інша – занурена у волонтерство. Музей «Патріот» продовжить збір раритетів після Перемоги.
Ірина БОРАЧОК, журналістка