У рамках реалізації ґрантового проєкту «Ворота в Центральні Горгани: міжкультурний діалог на польсько-українському прикордонні», реалізованого Карпатським інститутом аналітики «FrankoLytics», за сприяння департаменту міжнародного співробітництва та євроінтеграції громад Івано-Франківської облдержадміністрації створено новий туристичний шлях.
Пише Голос-Інфо, посилаючись на Івано-Франківську обласну державну адміністрацію
Він поєднав 15 маловідомих та призабутих об’єктів спадщини Брошнів-Осадської, Рожнятівської, Дубівської, Перегінської територіальних громад Івано-Франківської області.
Етнокультурний туристичний маршрут «Ворота в Центральні Ґорґани».
У більшості туристів Прикарпаття асоціюється з гуцулами і Гуцульщиною. Так, адже представники саме цієї етнографічної групи є чи не найвідомішими та найколоритнішими мешканцями Українських Карпат. Але крім них, у передгірних районах Ґорґанів на Івано-Франківщині живуть поруч загадкові, колоритні, стримані і гонорові бойки – нащадки племен білих горватів.
Отож, сьогодні вирушаємо у гості до бойків, мандруємо на терени східної Бойківщини. Бойківщина виділяється серед інших етнографічних регіонів своєю етнокультурною специфікою, яка виразно проявлена у всьому – від мовлення та психоемоційних характеристик місцевої людності до об’єктів матеріальної культури, особливо сакральної архітектури, елементів «живої» спадщини.
Маршрут розпочинається у селищі Брошнів-Осада. Стартовою точкою туристичного шляху є будинок, де розташований місцевий Туристично-інформаційний центр. Тут незабаром заплановано відкрити Музей депортації українців.
Приміщення є найстарішою збереженою будівлею містечка. Цей будинок споруджено у 1927 р., тут розміщувалась адміністрація лісогосподарського підприємства Йозефа Глезінгера. Глезінгери – відома закордонна династія інвесторів Брошнева. Саме вони побудували найбільше місцеве деревообробне підприємство, саме вони стали фактично одними із засновників робітничого містечка Брошнів-Осада, саме вони побудували вузькоколійну залізницю з Брошнева до Осмолоди і саме їх підприємство було знаним доброзичливим ставленням до… туристів, які прямували у Ґорґани.
Для того, щоб все це якось зрозуміти, нам доведеться зануритись ненадовго в економічну історію краю.
Великі запаси лісових ресурсів спонукали владу та приватний капітал у ХІХ ст. «індустріалізувати» лісорозробку та заготівлю лісоматеріалів у передгірських і гірських районах Східних Карпат. Промислове піднесення було пов’язане з розвитком логістичної інфраструктури: у 1875 р. введена в дію залізниця, що з’єднувала Львів зі Стриєм (через Миколаїв) і Стрий зі Станіславовом (через Долину). У селі Креховичі запрацювала станція «Рожнятів».
Поява залізничного вузла стала поштовхом до індустріалізації території, у результаті якої відбулась трансформація господарської спеціалізації місцевості – Креховичі перетворились на логістичний вузол транспортування природних ресурсів Бойківщини; на цих теренах почали з’являтись підприємства нафто-, лісопереробки, деревообробки. У 80-х рр. ХІХ ст. розпочинається новий період існування села Брошнева.
Розвиток поселення пов’язаний з роботою підприємств деревообробної промисловості. В цей час австрійські підприємці скуповують у селян землю та будують деревообробний завод (почав працювати у 1888 р.).
Будинки для адміністрації та бараки для робітників (німців, поляків, угорців) поклали початок новому селищу. За кілька років поселення отримало назву Брошнів-Осада – від людей-осадників, що тут поселились.
Для вивезення лісу з Карпат у кін. ХІХ ст. промисловці прокладають розгалужену мережу вузькоколійних залізниць.
Одними із австрійських інвесторів, які започаткували свій бізнес на Брошнівщині, були Глезінгери.
Деревообробні підприємства Глезінгера, що існували в навколишніх селах з 80-х років XIX ст., у 1911 р. були об’єднані в лісокомбінат. У першій третині ХХ ст. Східна Галичина була одним із основних експортерів лісу на європейські ринки. Дерево експортували до Німеччини, Англії, Бельгії, Австрії, Італії, Франції та інших країн. Загалом станом на 1925 р. у Східній Галичині функціонувало 112 підприємств, найбільше їх було у Станіславівському воєводстві, зокрема у Брошневі (тартак Глезінгера), Вигоді (тартак «Вигода»), Креховичах (тартак «Долина»).
