Іван Степанович родом з Франківщини. В 1949 році одружився та переїхав на Херсонщину. А минулого року через повномасштабну війну повернувся на Прикарпаття і тепер проживає в Івано-Франківську.
Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа
Попри поважний вік, чоловік гарно жартує, а ще напам’ять декламує вірші:
«Гори Карпати, гори рідні.
Вступайте в лави грізні.
Ворогів женуть вони.
Досить нам в ярмі ходити.
На роботу нас гонити.
Українці – не раби.
Всі до зброї, до мети.
Українці всі до гробу,
Зберігайте свою силу.
І вступайте до УПА…».
Іван Мричко пригадує, що і сам допомагав Українській Повстанські Армії:
«Ходив до селу, збирав продукти для УПА. Хто скільки міг: зерно, а найбільше – бульбу», — каже ювіляр.
Про те, що зараз в Україні війна – Івану Степановичу не дуже розповідають, бо чоловік важко це переживає. Та незважаючи на свій вік, йому вдається бути досить активним у свої 100 років.
«Думаю, в нього гарна генетика. Його дід помер в 105 років. Його бабуся, по татовій лінії, померла в 95 років. Але тато ще й вів здоровий спосіб життя. Не пив, не курив, не нервував. Нас було четверо сестер, він ніколи на нас не підвищував голос. Був дуже вихований. Завжди працював фізично. Ходив пішки кожного дня по 6 кілометрів на роботу. Завжди дотримувався режиму, не зловживав їжею. Ми старалися не завдавати клопотів батькові», — розповідає донька Івана Степановича Зоя Мрічко.
