Прогулюючись вулицею Шевченка, поблизу Прикарпатського національного університету можна натрапити на типову для пішохідної зони кавʼярню під назвою Unity. Увагу привертає неонова вивіска, ліхтарики та великий прапор України. Та вона має точно нетипову історію появи в Івано-Франківську.
За стійкою вас обовʼязково зустріне хтось зі творців — Сергій або Каріна. Ця пара студентів зі Харкова знайшла прихисток у Франківську після початку повномасштабної війни. Ось вже майже рік вони готують смачні напої, а головне — допомагають ЗСУ та єднають довкола себе людей, інформує “Галка” з посиланням на sheriffua.org.
Війна та шлях до Франківська
Сергій Шуба родом з Чернігова, а коли почалася велика війна – навчався у Харкові. Перший час залишався у гуртожитку університету. У прифронтовому місті відчувався брак їжі, води, медикаментів.
“Через 10 днів після вторгнення адміністрація сказала, що треба виїжджати, бо все небезпечно. Мій рідний Чернігів у той час був у кільці, а Волноваха, звідки родом дівчина, давно окупована. Тому ми вирішили їхати на захід України”.
Івано-Франківськ пара обрала з двох причин — тут була не така напружена ситуація з кількістю переселенців, ніж у Львові, та житлом, а також вони вже не раз бували у цьому місті.
“Ми добу добиралися на електричці до Львова, а коли опинилися на вокзалі, то там був просто мурашник… Адміністрація університету сказала, що можемо їхати у будь-яке місто, що вони домовляться за житло. Так ми оселилися у гуртожитку від університету нафти і газу. Досі там живемо”.
Сергій закінчував своє навчання у розпал війни, складав іспити та захищав диплом. Каріна зараз продовжує навчання на 4 курсі.
Відкриття кавʼярні
Після того, як пара більш-менш облаштувалася в Івано-Франківську, Сергій почав шукати роботу. Спочатку працював баристою в одній з кавʼярень, потім робив сендвічі для закладів. Спробував зробити щось своє – відкрив точку фаст-фуду в парку Шевченка, але з нею не склалося.
“Коли я з Харкова приїхав у Франківськ, то думки були як у людей, котрі виїхали за кордон. Відчуття, наче ти всіх кинув, що ти не допомагаєш, що треба більше робити. Що ти маєш бути там (ред. у Харкові), а ти чомусь виїхав. Але розумієш, що тебе там не треба. Сидіти у гуртожитку і щоб тобі гуманітарку возили?”
Поштовхом до відкриття власної кавʼярні стала війна, бажання бути корисним та батько, який захищає Україну в лавах ЗСУ. Він боронив Чернігів, Південь, ближче до Донецького напрямку.
“У мене були думки в перші дні йти до ТрО. Батько сказав, що ти можеш бути більш якісним у тилу, і це мене постійно мотивує. Весь час думаю, чи я зараз достатньо якісний. Він вірить, що це все може швидко закінчиться, і що це все скоро закінчиться завдяки нам всім”.
У кав’ярні Сергій облаштовував все разом з дівчиною та її рідними, навіть возив деякі будматеріали на самокаті. Зараз за барною стійкою вони теж працюють вдвох або по черзі. Хлопець зізнається, що відкрити свій заклад мріяв давно, але вік та брак досвіду не дозволяли це зробити.
Unity – єднає
Ідея назва для кавʼярні зʼявилася ще давно, проте у теперішній час вона несе у собі зовсім інші сенси. Зараз це присвята народу України, адже вона перекладається, як єдність. Сергій ділиться, що з перших днів вони хотіли зібрати своє комʼюніті, місце яке б об’єднувало людей за ідеями та захопленнями.
“У нас люди знайомляться, зустрічаються, може й до одружень дійде (ред. сміється). Було б прикольно, щоб Unity стало часткою вашого життя”, – додає хлопець.
За майже рік роботи кав’ярня вже має своїх постійних клієнтів, яких тут добре знають та люблять. Це люди з Франківська, його околиці та інших міст, котрі як і власники залишили свої домівки через війну.
Допомагає будувати Unity-спільноту букшерінг, що працює у кавʼярні. Все починалося з однієї книги, а тепер тут назбиралося три полиці різної літератури.
“Хочеш взяти книгу – принось свою книжку на заміну. Можна просто дарувати нам книги, а на заміну отримувати безкоштовний напій. Головна умова – без російської мови та літератури, а ще наукової (підручники з алгебри, біології і т.д.)”.
Поглянувши на полиці, можна помітити, що гості закладу віддають перевагу книгам українською, але також у колекції є література англійською та німецькою.
Всі донатять на перемогу
Певний час українські ФОПи були позбавлені від сплати податків. У той час Сергій перераховував зекономлені гроші у різні фонди задля ЗСУ – “Повернись живим”, фонд Притули, фонд Порошенка та інші.
“Зараз ми і сплачуємо податки, і маємо можливість донатити. У нас закріплена “енна” сума з кожної філіжанки кави, яку я потім доначу для військових. І я не дуже про це розповідаю, бо переконаний, що багато хто робить так само. Зараз це норма, я не знаю, як може бути по-іншому. Щоб війна закінчилася – потрібно щось робити”, – говорить Сергій.
Він переконаний, що після перемоги справи у всіх підуть краще, адже люди повернуться до України, активніше запрацює туризм.
Ще на початку роботи Unity Сергій загорівся ідеєю обʼєднати Франківські кавʼярні, аби ті один день працювали заради ЗСУ. Поки що цей проєкт чекає слушного часу.
“Ми обговорювали це зі знайомим, щоб реалізувати таку акцію. Він погодився, але пояснив, що зараз й так всі донатять, ресурс все більше і більше вичерпується. Ми витратимо на це багато часу, а результат може бути не дуже великим. Ідея ще є, я від неї не відмовляюся”.
Плани на майбутнє
За пʼять років Сергій вже змінив два доми. Каже, що Франківськ дуже душевний, теплий. Він нагадує хлопцю рідний Чернігів.
“Мені тут не зустрічалися неприємні люди, може це збіг, але мені здається, що тут всі круті. Чисте зелене місто на своїй хвилі”.
Сергій та Каріна вже розмірковують над літнім меню, планують запускати свої фірмові лимонади, а новинкою кавʼярні стануть холодні чаї.
“Ми постійно моніторимо, шукаємо рецепти приготування різних напоїв, аби здивувати франківців та гостей міста. Більшість наших сезонних напоїв ми готуємо на сировині власного виробництва.”
На питання, чи планує пара залишатися у Франківську після перемоги, Сергій відповідає з гумором:
“Як буде після перемоги не загадую, але хтось має продавати тут каву (ред. сміється)”.
Розмовляла Тетяна Зелінська
Фото: Юрій Валько
