На Івано-Франківщині археологи досліджують поселення поблизу села Спас. Вперше про його існування дізналися у 1970-х роках, й зараз вчені продовжили дослідження.
У польовому археологічному сезоні 2023 року спільна експедиція Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та МГНО “Дубенський археологічний осередок” працювала поблизу села Спас на Івано-Франківщині. Команда у складі Яни Яковишиної, Марії Войтович та Максима Мельничука заглибилася в історичні шари з місією розкрити минуле цього місця. Про це йдеться на сторінці Відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, пише Фокус.
Це місце, вперше відкрите Богданом Томенчуком у 1970-х роках і ретельно досліджене влітку 1984 року Ларисою Крушельницькою та Дмитром Павлівим, виявилося двошаровим укріпленим поселенням часів енеоліту та раннього залізного віку.
Цього року завданням було визначити відносну хронологію трипільського етапу заселення городища. Розкопки відкрили на поселенні трипільське житло (про що свідчать залишки житлових конструкцій) та господарську яму.
Хоча зберігся лише один торець споруди, оскільки більша частина була розмита, матеріали з місця підтверджують, що трипільський горизонт відповідає ВI-ВII етапу (заліщицька група). Примітно, що це одне з найвіддаленіших трипільських поселень у Карпатському регіоні в цей період.
На диво, тут не знайдено артефактів раннього залізного віку, проте простежено культурний шар, багатий на фрагменти глиняного посуду. На жаль, пам’ятка повільно піддається природним процесам, що особливо помітно у поступовому обваленні південного схилу.
Прикладом такого руйнування є розкоп № 1 1984 року, розташований на південному краю городища, який спочатку сягав 4 метрів в ширину, а зараз — лише 1,5 метра, що свідчить про постійне погіршення стану городища.
Час будівництва оборонних споруд, таких як вал і рів, на городищі залишається невизначеним. Попри труднощі, пов’язані із занепадом городища, дослідження проливає світло на унікальну сторінку давньої історії регіону, надаючи цінну інформацію про життя його мешканців.
Хоча майбутнє цієї археологічної пам’ятки не визначене, знання, отримані під час цих експедицій, сприяють нашому ширшому розумінню багатої культурної спадщини регіону.