А чи знаєте ви, коли на давній карті Станіславова з’явилася сучасна вулиця Короля Данила і як її назвали при створенні? Яку назву носила вулиця за української влади 1919 року, під час німецької окупації, при радянській владі і коли вулиці повернуто її ім’я? Коли коронувався королівською короною галицько-волинський князь Данило Романович Галицький і що стало причиною його коронації?…
Відповідь на ці і багато інших цікавих запитань отримали всі, хто доєднався до бібліомандрівки вулицею міста “Вулиця моєї бібліотеки – вулиця Короля Данила”, яку організували і провели 26 вересня 2023 року о 14:00 працівники абонементу ЦМБ (#Бібліотека_на_Короля) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради за підтримки і участі бібліотечних волонтерів: історикині, аспірантки ПНУ ім. Стефаника, активістки бібліотеки і учасниці числених бібліотечних заходів – Сюзанни Мотрук та користувачки бібліотеки, студентки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу – Юлії Пинило.
Захід відбувся в рамках відзначення Всесвітнього Дня туризму ( 27. 09) та Всеукраїнського дня бібліотек (30.09)
Стартувала бібліомандрівка з локації: Абонемент ЦМБ (Короля Данила,16).
Бібліотекарка представила бібліотеку і вулицю на якій вона знаходиться, коротко помандрували в історію вулиці за книгою: Іван Бондарев, Михайло Головатий “Івано-Франківськ: погляд крізь століття”.
Присутні з захопленням слухали інформацію бібліотекарки про створення вулиці, зокрема, дізналися, про те, що сучасна вулиця Короля Данила з’явилася на давній карті Станіславова у 1899 році. Її назвали на честь польського короля Стефана Баторія. Цей монарх правив Річчю Посполитою у XVI столітті, був талановитим полководцем і розгромив війська самого Івана Грозного. Нова вулиця вела від вулиці Казимирівської (нині – Мазепи) до газового заводу (на Ленкавського).
За української влади 1919 року вулиця була названа ім’ям Короля Данила. Під час німецької окупації вулиця, що називалася тоді Торфовою, була західною межею єврейського гетто, створеного на той час в місті. Тут була щільна огорожа, колючий дріт, діяла заборона відкривати вікна перших поверхів.
Радянська влада дала вулиці ім’я Михайла Фрунзе, більшовицького військового і господарського діяча.
У Незалежній Україні, від 1992 року, вулиці повернуто ім’я Короля Данила (Галицького) – князя волинського і галицького, короля Русі, мудрого державного діяча і полководця.
Далі разом з історикинею Сюзаною Мотрук помандрували до наступних локацій – перших історичних будівель, що на початку вулиці. Це будинки №10, №8, №6, №4.
Як писав краєзнавець Іван Боднарев, спочатку заселяли вулицю переважно євреї. Так, протягом 1910-1912 років заможний меценат Едвард Малер збудував кам’яницю (Короля Данила, 10), яка нагадувала пишну віллу. Будинок у стилі історизму був складної конфігурації, мав дві високі багатогранні вежі, які збереглись і сьогодні ( хоч уже і не в дуже досконалому вигляді) та масивні кам’яні сходи. (тепер, через руйнацію, вони повністю перебудовані на сучасні).
За кілька років (десь в 1914-1916) поруч постав двоповерховий будинок з елементами готики (Короля Данила, 
Після Першої світової там замешкав отинійський ребе Хаїм Хагер, чиє обійстя спалили росіяни. Так у Станиславові виник отинійський хасидський двір. Ребе Хагер був цадиком – духовним провідником релігійної групи. До його будинку раз на рік , на велике єврейське свято з’їжджалися тисячі поломників, аби послухати проповіді рабе, адже вважалось, що навіть просто побачити цадика – це велике благословення. Хасидський двір вимагав власної святині, тому 1926 року на подвір’ї
спорудили синагогу (Короля Данила,6). При ній містились хедер (начальна школа) та ішива (вищий єврейський навчальний релігійний заклад.
Вказані кам’яниці були націоналізовані вже першими совітами, а після війни там розмістився обласний дерматовенерологічний диспансер, який нікуди не дівся і в сьогоденні та займає цілий квартал, включно з колишньою синагогою.
В диспансер ми не заходили, а багатогранними вежами кам’янець полюбувались та на локації пофотографувались.
Перейшовши дорогу, екскурсанти опинились біля ще 2-х надзвичайно колоритних будинків вулиці з №1 та №3.
Милуючись історичною архітектурою, ми помічаємо, наскільки гармонійними і продуманими є окремі деталі давніх кам’яниць. Проте оригінальний декор можна знайти навіть під ногами.
Напередодні бібліотекарям з активістами вдалось попасти всередину закритого підїзду будинку №1. За відреставрованими дверима (завдяки проєкту Марії Козакевич “Франківськ, який треба берегти”) з написом 1912 рік, ми побачили
на підлозі у під’їзді ошатні квіти, гілля з плодами, жіночі голівки і дивовижних істот. Спробували дізнатися більше про ці маленькі скарби з минулого – це терацо, або венеційські підлоги – безшовні підлоги, прикрашені мозаїкою чи різними малюнками. Це, чи не найвідоміші терацо в нашому місті і побачити їх можна на нашій рідній бібліотечній вулиці Короля Данила, 1, де на кожному поверсі інший рослинний орнамент і зберегся він чудово. Цю кам’яницю вважають одним із найбільш яскравих і монументальних зразків стилю модерн у нашому місті. Будинок збудували у 1910 році на замовлення інженера Файбіша Ізраеля Катца. Інше крило будинку належить до вул. Мазепи і має номер 36. Тут ми можемо побачити терацо з ініціалами власника будинку та роком будівництва ( розглядайте фото ).
Будинок №3 – це кам’яниця Якова Маргошеса (1873-1939) – засновника і власника фабрики з обробки шкіри, який був відомим благодійником і входив у число найбагатших людей міста. Його двоє синів і донька були в’язнями станіславського гетто та дивом вижили. Родинна кам’яниця Маргошесів збудована на початку ХХ століття в стилі віденської сецесії.
Нам також вдалось заглянути всередину підїзду, так як був ремонт в жилому приміщенні першого поверху і побачили дуже цікаві елементи декору, це ще збережена плитка на підлозі біля вхідних дверей та ліпнина на стінах і стелі під’їзду.
І хоча архітектурні пам’ятки збереглися добре, зміни – мінімальні, все ж дуже шкода, що красивезні будинки №1 і 3, які належать до культурної спадщини в Україні, піддаються руйнації часу. На зроблених нами світлинах видно, як на будинках ростуть кущі, які своїм корінням також руйнують будинок.
Так, як вулиця носить ім’я Короля Данила, то однією з локацій бібліомандрівки був сквер, де встановлено пам’ятник Данилу Галицькому.
Бібліотекарка розповіла історію його встановлення саме в цьому місці, підкресливши, що лише у такий спосіб вдалось вберегти цей невеличкий шматочок громадського простору від незаконної забудови. Колись один із підприємців зазіхав на неї та навіть вирив тут котлован під фундамент. Проти будівництва виступили як мешканці, так і влада. Судова тяганина тривала понад 5 років. Врешті-решт територію вдалося зберегти і облаштувати тут невелику відпочинкову зону. Автором погруддя виступив франківський скульптор Ігор Семак. Серед інших його творчих доробків – постамент Євгену Коновальцю на однойменній вулиці. Над пам’ятником Королю Данилу працював декілька місяців і, щоб образ був достовірним, використовував старовинні гравюри із зображенням галицького правителя.
Тут біля погруддя Королю Данилу Галицькому бібліотекарка нагадала присутнім, що 7 жовтня 1253 року, 770 років тому, відбулася коронація королівською короною галицько-волинського князя Данила Романовича Галицького.
Відповіла на запитання учасниці мандрівки: “Що стало причиною коронації Данила Галицького?”
Данило вирішив коронуватися. Завдяки цьому він надіявся одержати підтримку з боку Папи Римського, європейських країн під час наступу на татаро-монголів, а також у справі захисту Волинсько-Галицької держави від нападів ятвягів та рицарів тевтонського ордену з півночі.
Гордимося, що наша книгозбірня, а саме, Абонемент центральної міської бібліотеки Івано-Франківської МЦБС знаходиться на вулиці легендарного правителя Галицько-Волинського князівства – Короля Данила.
Дякуємо всім, хто цікавиться історією нашого міста, збереженням його пам’яток, і хто доєднався до нашої бібліомандрівки, зокрема, рівненчанці Воробйовій Софії Сергіївній, студенці ІФНМУ, яка цього дня стала користувачкою нашої бібліотеки.
Пізнаваймо місто, в якому живемо, разом!
Автор Ольга Криста
