Десять годин тривала операція в Івано-Франківській обласній лікарні – бригада хірургів намагалася зберегти ногу військовому. Лікарі зробили надскладну операцію за методом “вільного клаптя”. Пересадили шкірно-м’язові тканини разом з усіма судинами. Таке хірургічне втручання місцеві хірурги провели в області вперше.
Лікар Микола Пилипів уважно оглядає прооперовану ногу бійця. Легенько натискає на пересаджену частину – перевіряє, чи є кровопостачання. Побачене його тішить:
“Клапоть життєздатний! Все добре, хворий не температурить, почуває себе добре. Можна вважати, що операція у нас пройшла успішно”.
Поки лікар оглядає ногу, боєць Іван розповідає, як отримав поранення. Чоловік із Сумщини. У війську з грудня минулого року. Воював на Запорізькому напрямку. Наприкінці серпня під час виконання бойового завдання потрапив із побратимами під мінометний обстріл. Осколками йому дуже пошматувало праву ногу.
“Сорок хвилин з турнікетом чекали на евакуацію, побратим виніс на плечах”, – пригадує захисник.
Іван каже, що коли побачив свою травмовану ногу, мало вірив, що лікарям вдасться її врятувати.
Рана у бійця була глибокою і досить об’ємною, каже лікар-комбустіолог. А тому просто зашити її не виходило.
“Є оголені кістки, і кістки потрощені. І така травма може призвести до ампутації. Для того, аби цього не відбулося, потрібно цей дефект тканин чимось закрити. Для нас очевидно зразу було, який метод закриття цього дефекту буде потрібний”, – пояснює Микола Пилипів.
Метод “вільного клаптя” – єдиний підходив у цій ситуації. Та він – найскладніший і найризикованіший у реконструктивній пластичній хірургії. В Україні небагато спеціалістів проводять такі оперативні втручання. А на Прикарпатті ніхто з місцевих хірургів досі не брався за них.
За півтора року війни Микола Пилипів разом із колегами прооперував більше сотні поранених бійців. Здобуті навички й уміння дозволили хірургу взятися і за цей складний випадок. Під його керівництвом дві операційні бригади працювали десять годин. Клапоть, щоб закрити рану на нозі, взяли у чоловіка з-під пахви.
“Шкіру, жиру і мязів із судинками в артерію, веною, нервом. Виділили цей клапоть. Паралельно знайшли тут судинки – вену й артерію, до яких підшитися. І під мікроскопом зшили судинки в цій ділянці”, – описує лікар.
Вже під час операції, каже хірург, постала ще одна проблема. Артерія на нозі, до якої потрібно було пришити пересаджену, виявилися контуженою. Але і з цим викликом медики впоралися.
Найважчими були перші кілька діб після операції, коли очікували, чи приживеться клапоть. Відтоді минуло вже два тижні. “Половину шляху, грубо кажучи, пройшли. Ризики смерті клаптя – менші, але вони залишаються”, – зазначає Микола Пилипів.
Зараз багато залежить і від самого пацієнта, пояснює медик. Наскільки той дотримується всіх післяопераційних рекомендацій.
Іван чітко дотримується всіх рекомендацій. Нині боєць вже сідає, і навіть на короткий час опускає поранену ногу. А з дня на день зможе вставати з ліжка на милицях. За пів року, сподівається хірург, воїн нормально ходитиме.
