За ініціативи Івано-Франківської олбласної сплки журналістів України та Центру журналістської солідароності відбулась презентація масштабного проєкту ” Розстріляна свобода слова”.Голова НСЖУ , Сергій Томіленко зазначив…
Проєкт «Розстріляна свобода слова. Журналісти – цілі російського воєнного наступу», який є оглядом ситуації із атаками росіян на працівників медіа у 2022 році з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну, презентували в Івано-Франківську.
Відео дня
Захід організували за ініціативи Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ та Івано-Франківського центру журналістської солідарності.
Документальний проєкт зібрав понад 100 текстових та відеоісторій про журналістів, які постраждали внаслідок російської агресії, не залишають нікого байдужим.
«Росіяни не приховують, що вважають українських журналістів мішенями своїх обстрілів і атак», – відмітив Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України.
Широкомасштабна російська агресія вже забрала життя понад 70 медійників України, 15 журналістів загинули під час виконання професійних обов’язків.
«Основне наше завданням під час збору свідчень злочинів росіян – це справедливість. Ми підтримуємо кожного журналіста, долю якого руйнує і нівечить окупант, намагаємося допомагати, і водночас – документуємо ці злочини проти свободи слова і передаємо ці дані до правозахисної ініціативи «Трибунал для путіна», Міжнародної і Європейської федерації журналістів, інших міжнародних інституцій», – додав голова НСЖУ.
Сергій Томіленко відзначив, що першою стадією великої війни є пропаганда. І за це теж має бути окрема відповідальність.
«В рамках широкого трибуналу, як відповідальності за оце вселенське зло, яке сіє росія, має бути окрема профільна секція відповідальності за воєнні злочини проти журналістів, проти медіа. І націй лаві підсудних, крім воєнних злочинців, повинні сидіти і провідні російські пропагандисти», – відмітив керівник НСЖУ.
Захід в Івано-Франківську також відвідала Марія Лі, мама розстріляного в Ірпені телеведучого та актора Павла Лі. Зараз пані Марія проживає у Ворохті.
«Дякую всім, що пам’ятаєте про мого сина, допомагаєте нам», – з хвилюванням подякувала медійникам Марія Лі.
Важливо документувати усі злочини окупантів, бо те, що сьогодні пишуть українські журналісти – завтра буде в підручниках історії. Віталій Голубєв, секретар Національної спілки журналістів України, ще з 2009 року проводить учнівський конкурс творчих робіт «Я – журналіст». Старшокласники через твори, фото, відео розповідають світові про актуальні проблеми, про те, що їх хвилює.
«У 2023 року темою конкурсу було «Розповідаю світові про незламність українців». 808 дітей з усіх областей України і з 13 країн світу, куди їх розкидала війна, підготували вражаючі твори. Частина учасників торкнулась теми воєнних злочинів росії проти України, торкнулась того, що пережили вони, їхні родини під час окупації. Важливо, щоб про це чули не лише в Україні, важливо, щоб про це чули у світі. Нам, українцям, не треба пояснювати, що таке війна, а ось багатьом людям у світі треба досі це пояснювати», – розповідає Віталій Голубєв.
Тож наступний творчий конкурс «Я – журналіст» буде мати окрему номінацію – роботи англійською мовою.
«Заохотивши старшокласників розповідати англійською про війну їхніми очима, про незламність українців їхніми очима, про воєнні злочини їхніми очима, ми спростимо шлях цих текстів та відео до важливої західної англомовної аудиторії. Щоб швидше світ почув, як українські діти розповідають відверто, щиро про те, що вони пережили, про війну в Україні», – додає Віталій Голубєв.
Також секретар Національної спілки журналістів України відмітив важливість економічної підтримки задля стійкості локальних ЗМІ. Багато регіональних, локальних медіа залежні від міжнародних коштів.
«Потрібна певна державна політика з підтримки таких медіа. Бо на прифронтових і деокупованих територіях підтримка друкованих медіа – це питання національної безпеки», – відмітив Віталій Голубєв.
Версії дослідили, як медіа підтримують в різних країнах. За даними Всесвітнього індексу свободи преси, в Німеччині, наприклад, державне телебачення і радіо фінансуються коштом обов’язкових внесків громадян у розмірі 17,50 євро на квартиру або сім’ю, незалежно від кількості її членів (Rundfunkbeitrag). А от приватні канали та газети повинні заробляти самі на підписці та рекламі.
Свого часу Версії проаналізували виклики та загрози, з якими стикнулися регіональні ЗМІ під час війни. Щоб українські локальні редакції мали змогу працювати, необхідне розуміння державою інформаційних потреб та розробка програми підтримки незалежних медіа. В цю програму, зокрема, мали б входити:
державна підтримка та координація роботи ЗМІ – від загальнонаціонального рівня до регіональних медіа, в тому числі приватних, які мають достатньо значиму по охопленню аудиторію. Йдеться не лише про ТБ чи радіо, а й про передусім інтернет-ЗМІ, яких читають не менше аніж дивляться ТБ чи радіо,
запровадження програм висвітлення ключових для держави тематик у ЗМІ (в тому числі – регіональних) та стимулювання роботи напрямку, який можна назвати “антифейк”,
налагодження прямої комунікації між ЗМІ та органами влади і їхніми представниками,
формування та донесення до ЗМІ адекватних «правил медійної поведінки» та інформаційної гігієни в умовах війни, з метою мінімізації негативного впливу потоків інформації та подання інформації, яка буде корисною в умовах війни.
Це й список можна продовжувати, і додавати інші пункти, але його потрібно починати формувати. Бо без цілеспрямованої роботи медіа в цьому напрямку – від найменшого до найбільшого – нам буде складно перемогти.
