Подружжя Дарія та Андрій разом із сином переїхали до Івано-Франківська зі Запоріжжя через повномасштабне вторгнення росії. Родина привезла із собою не лише речі першої необхідності, а й нетипових домашніх улюбленців – сурикатів. Дворічного хлопчика Таму та трирічну дівчинку Тіму.
Подружжя розповіло “Галці” про те, чому вирішили завести саме сурикатів, як з ними живеться, чи потребують вони особливого догляду та як на них реагують люди на вулиці. Адже у природному середовищі сурикати мешкають в пустелі Калахарі, що у Південній Африці. Вони зустрічаються в таких країнах, як-от: Ангола, Ботсвана, Намібія, ПАР.
Як переїхали у Франківськ
“Франківськ ми обирали, теоретично, як найбезпечніше місто. Ми жодного разу тут не були, але тут є друзі. Можна казати “тикнули” на карту та поїхали”, – розповідає Андрій.
Добиралися до нового дому потягом, за перевезення сурикатів заплатили стільки ж грошей, якби перевозили кота. Тваринки мають спеціальні документи, де вказані всі їхні щеплення. У Тіми навіть є паспорт, з яким можна виїжджати за кордон, а для Тами його зроблять згодом.
Завести такого екзотичного домашнього улюбленця наважилися через сина, який побачив сурикатів у зоопарку та дуже ними зацікавився. Він читав різну інформацію про них, дивися відео та телепередачі. В Україні сурикатів розводять тільки під замовлення, тому родина чекала на своїх домашніх улюбленців близько пів року.
“Сурикатів дають вам дуже малесенькими, десь два місяці їм було. Вони такі маленькі, худенькі були. Якщо брати додому вже дорослого суриката, то з ними буде тяжче контактувати і вживатися”, – пояснює Дарія.
Андрій додає, що якраз перші місяці знайомства були найтяжчими. У дикій природі сурикати ростуть у зграї і дуже до неї звикають. Тож в новій родині можуть стресувати та “кричати”. І так десь два-три тижні.
“Якщо ви любите цю тварину, і у вас є сили, то все буде добре. Ви придивляєтеся до них, адаптуєтеся. За пів року можна спокійно налагодити контакт і далі просто насолоджуватися спільним життям, ваш звʼязок буде тільки міцнішати”, – каже Дарія.
Виростають сурикати не дуже великими – десь до 50 см. Взимку можуть набирати трохи “зайвої ваги”, бо менше рухаються. Проте влітку повертаються до своєї звичної форми. Подружжя відзначає, що дівчинка Тіма більш лінива, їй подобається полежати, щоб їй чухали животик. А от хлопчик Тама активний, він дуже любить гратися зі сином подружжя.
“А ще їх не можна ображати чи сваритися на них, з ними краще знайти спільну мову. Вони розуміють, що від них хочуть, куди їм можна і не можна ходити. Відстоювати свій авторитет не варто, адже їхні сімейні стосунки налагоджені з дитинства, як це закладено природою”, – каже Дарія.
Андрія та Дарію сурикати сприймають як старших (як батьків), а їхнього сина – рівного собі (як брата).
Основний раціон сурикатів – це мʼясо. Обовʼязково мають бути комахи, мурахи, личинки, жуки, таргани, адже це вітаміни, які їм дуже потрібні. Такі смаколики для Тама і Тіми замовляють через інтернет-магазини, а ще їжу для себе сурикати можуть вполювати на вулиці під час прогулянки. Також Тама любить красти помідори, але його злочин швидко розкривають за “червоними слідами”. Любить витягати лимон з чаю, а ще їсти диню, апельсини, кавун та грушу.
Як сурикатам живеться у квартирі та місті
Для сурикатів дуже потрібні прогулянки під сонцем, адже вони є тваринами, що живуть у пустелях, і саме вітамін D від сонця корисний для їхньої шкіри та кісток. Тама любить просто стояти на вікні та дивитися на сонце, його очі захищені спеціальною перетинкою.
“Свої “туалетні справи” вони можуть робити і вдома, тому прогулянка це більше для їхньої розваги та відпочинку. Взимку ми використовуємо спеціальну лампу, щоб вони отримували потрібний їм вітамін D”, – пояснюють Дарія та Андрій.
Загалом сурикати мають сильний імунітет, тому вони дуже рідко хворіють, не бояться мурах, кліщів чи бджіл.
У сурикатів дуже мʼякі кігті, які більшою мірою призначенні для розгрібання ґрунту, тому наробити якоїсь шкоди вдома вони не можуть. Хіба що трохи попорпатися в землі у вазонах.
Загалом сурикати мають сильний імунітет, тому вони дуже рідко хворіють, не бояться мурах, кліщів чи бджіл.
У сурикатів дуже мʼякі кігті, які більшою мірою призначенні для розгрібання ґрунту, тому наробити якоїсь шкоди вдома вони не можуть. Хіба що трохи попорпатися в землі у вазонах.
У Тама та Тіми у квартирі є свій будиночок та місце для сну. Тама носить туди своїх дітей – іграшкових мишок. У природі саме самець суриката займається вихованням дітей, тому Тамі притаманний інстинкт няньки.
“Тама обовʼязково зранку витягує своє мишеня з хатки, разом з ним їсть та гріється на сонечку, а ввечері бере в зубки та тягне назад до місця, де вони сплять. Якщо він його не знаходить, то у нього починається паніка. Якось я хотіла випрати мишеня і він його побачив у воді, подумав, що воно тоне і давай пищати, рятувати його”, – розповідає Дарія.
У зграї сурикатів панує матріархат
У зграї сурикатів панує матріархат, тому головна там жінка. Дівчинка Тіма дуже дбає про свою територію та безпеку, тому певний час у неї був конфлікт із Дарією.
“Оскільки я жіночої статті, то зі мною вона конфліктує напряму. Якийсь період їй треба було відвоювати свою територію, але згодом все стало добре. На це треба зауважити, прочитати про це чи розпитати фахівців”.
Сурикати дуже активно показують свої емоції, якщо їм щось подобається чи ні. Загалом вони можуть видавати близько 40 різноманітних звуків – від попискування до гавкання.
Цих екзотичних тварин краще заводити парами, а якщо у них зʼявиться потомство, то для діток легко знайти нових власників.
Дарія та Андрій кажуть, що сурикати дуже розумні та трішки хитрі, вони прораховують свої дії. Якщо Тама хоче потрапити у кімнату, куди його не пускають, то він буде чекати, поки господиня вимкне світло – це знак, що вона більше до кімнати не повернеться.
“Можна сказати, що наше життя поділилося на “до” та “після”. Ми думали, що краще ніж кіт нічого не буває. Але от два роки пройшло, а він (Тама) дивує нас досі. Приходиш, а він сидить у якісь дуже кумедній позі або наїсться, що йому аж тяжко, ляже і ті лапки так смішно стирчать.
Вони можуть вимагати уваги до себе, якщо ти його чухав і перестав, він буде тебе лапою тикати – продовжуй далі. Дуже легко розуміти їхні емоції, якщо він просить їсти чи дивитися у вікно за перехожими. Ми стараємося не залишати їх самих, або беремо їх з собою, якщо десь подорожуємо, або залишаємо з рідними”.
Подружжя закликає всіх власників тварин під час війни не залишати своїх домашніх улюбленців, забирати їх з собою у нове місто та завжди мати під рукою тривожну валізку для них.
“Вони теж реагують на ці всі звуки, на сирену. Дівчинка, як тільки її чує, то одразу біжить ховатися у коридор. Навіть вночі вона прокидається і біжить ховатися. Вони дуже розумні і все це розуміють”, – ділиться Андрій.
Уваги від оточуючих Дарії та Андрію не бракує. Під час прогулянок зі сурикатами обовʼязково хтось підійде та запитає, що це за тварина, а потім – чи вона не кусається.
“Можливо раніше ми не так багато розказували перехожим про них, але під час війни, коли підходять багато діток, то хочеться поділитися цими позитивними емоціями. Тим більше самі сурикати дуже контактні та соціальні. Вони сприймають людей, як свою зграю”.
