Четвертого серпня відбулася чергова екскурсія Калушем. Цього разу з історією вулиць та історичних обꞌєктів знайомив провідний науковий співробітник краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів.
Мандрівка розпочалася з вулиці Дмитра Січинського (музей «Калуська в’язниця», Калуський замок). Відтак продовжилася біля краєзнавчого музею, Народного дому, костелу святого Валентина та Ратуші. Розповідь про мультикультурний центр, пам’ятник Тарасу Шевченку, церкву святого Архистратига Михаїла УГКЦ, ПК «Мінерал» та вулицю Ковжуна відбулися в укритті краєзнавчого музею у зв’язку з повітряною тривогою, інформують “Вікна”.
З цікавістю відвідувачі слухали про музей «Калуська в’язниця», який розмістився в будівлі XIX століття, що була слідчим ізолятором за часів Польщі та Австро-Угорщини. Як відомо, тут перебували ув’язнені, зокрема і відомий політичний діяч Степан Бандера. Тут і розстрілювали повстанців. А з 1950 року розташовувалися майстерні хіміко-технологічного технікуму, згодом — центр художньої творчості для дітей, юнацтва та молоді. У 2013 році будівля отримала документальний статус музею.
Присутні мали можливість почути розповідь Калуський замок, від якого, на жаль, і не залишилося сліду. Будівля знаходилася поблизу Калуського ліцею №1. Свідченням цього є документи. Споруда була необхідна через те, що в XV-XVI були часто були турецько-татарські набіги. Тому потрібне було надійне укріплення. На жаль, дерев’яний Калуський замок спалили. Він проіснував до XIX ст.
Серед відвідувачів екскурсії люди різного віку, зокрема, і молодь. Так, 17-річна вимушена переселенка Вікторія Ковальова вже рік з батьками проживає в Калуші. Цьогоріч вступила до Харківського університету імені В. Каразіна. Зізнається, що відчуває себе майже як місцева, проте хоче дізнатися більше деталей про місто. Та й загалом дівчина захоплюється історією та культурою, тому старається відвідувати такі заходи якомога частіше. Про Калуш у Вікторії тільки позитивні враження:
«Мені подобається, що тут затишно та спокійно. А ще є чим дихати і гарна природа».
Евакуювалася з родиною харків’янка на початку березня минулого року. Каже, що виїхали не в найкращий момент, адже було багато машин. Добиралися до Калуша впродовж трьох днів. Зараз дівчина з батьками проживає на орендованій квартирі. Проте мріє про звичайне мирне життя в Харкові та безтурботні студентські часи, а не дистанційне навчання.
Пенсіонерка Тетяна Кригова родом зі Слов’янська Донецької області. Каже, що вже вдруге переживає горе війни. Перший раз було у 2014 році. Власну історію війни згадує з неохотою, бо одразу «накривають» емоції. Доля привела до Калуша в травні минулого року. Тут руку допомоги простягнула організація «Свідків Єгови», які на перших порах надали прихисток. Зараз жінка разом з чоловіком й дітьми орендують житло. Евакуювали й свекруху, яка нещодавно померла. Їй не вистачило всього два тижні, щоб відсвяткувати 90-ліття.
Калуш Тетяна Леонідівна порівнює зі Слов’янськом. Каже, що в рідному місті теж є солені озера, добували сіль, розвинуте керамічне виробництво та видобуток глини. Єдина відмінність в тому, що Калуш більш компактний, а Слов’янськ — розлогіший. Жінка впевнена, що повернеться додому. Їй дуже цього хочеться.
«Коли я була в Косові на екскурсії там екскурсовод каже: «Звідки ми будемо брати глину, якщо в Слов’янську така ситуація. А я кажу: «Звідти й будемо брати», — пригадує Тетяна.
Проте поки що в місті активні бойові дії. Наразі Тетяна Леонідівна підтримує тільки зв’язок з друзями та знайомими.
На жаль, екскурсанти не могли повноцінно ознайомитися з історією вулиць та архітектурними об’єктами у зв’язку з повітряною тривогою. Тому екскурсію перенесли в укриття, де Іван Тиів ознайомив всіх із другою частиною екскурсії. Присутні не засмутилися, а уважно слухали розповіді науковця. Чималу увагу було зосереджено на особистості активного громадського діяча Калущини Івана Куровця. Саме за його сприяння побудували Народний дім та церкву святого Архистратига Михаїла.
Наступна екскурсія в рамках проєкту “Старий Калуш” відбудеться 25 серпня.
