21 червня мобільна бригада соціально-психологічної допомоги Івано-Франківська презентувала у Люм’єрі документальний фільм “Поруш тишу”. Стрічка присвячена протидії гендерно зумовленого і домашнього насильства в період війни.
“Поруш тишу” — це документальний фільм, знятий за підтримки фонду “Народонаселення”. А серед акторів можна побачити працівників мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Франківська, Д.О.М 4824 та прикарпатських поліціянтів.
Чому для картини обрали промовисту назву “Поруш тишу”, пояснює координаторка мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Лілія Борисова:
“Є такий вислів, що найдієвішим учасником насильства є мовчання. Тому всі громадські організації та активісти, які усвідомлюють, що потрібно викорінювати насильство — як гендерно зумовлене, так і домашнє, — всі наголошують на тому, що потрібно говорити. Це стосується як жертв насильства, так і суспільства загалом. Раніше багато говорили про те, що у Франківську немає потреби для відкриття спеціалізованих закладів, тепер говорять, що немає потреби створювати додаткові шелтери, оскільки звернень мало, а значить немає і насильства. Але насильство є, просто його замовчують”.
У фільмі є статистика по домашньому насильству на Прикарпатті та в Україні, історії потерпілих, а також є інформація про служби, що допомагають людям, котрі потерпають від різного роду насильства.
“Кажуть, що домашнє насильство є тільки у бідних сім’ях, але це зовсім не так. Будь-хто може бути в зоні ризику. Дуже забезпечені жінки можуть страждати від домашнього насильства так само, як дуже незабезпечені жінки можуть не страждати. Насильство не шукає якогось фінансового підґрунтя”, — каже представниця уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Івано-Франківській області Євгенія Мнишенко.
На підтвердження цієї тези голова громадської організації Д.О.М 4824 Наталія Вишневецька розповіла історію потерпілої від домашнього насильства жінки, яка нещодавно звернулася до них по допомогу:
“Вона їздила на власній машині та замовляла їжу з ресторанів, живучи у кризовій кімнаті. Вона не була бідною, але була травмованою, не могла повернутися додому, не тому, що не мала дому, а тому, що боялася за своє життя. Немає людей, котрі народилися для домашнього насильства, є люди, які потрапляють в такі ситуації”.
Організатори пояснили, що проводять подібні заходи задля освіти громади. Адже інформаційна робота формує суспільний запит на зміну законодавства та принципів боротьби із насильством.
Наталія Вишневецька пригадала нещодавню трагедію в селі Кути, тоді у наслідок зґвалтування та задушення загинула 9-річна дівчинка:
“Дитина була б жива, якби її кривдник потрапив за грати вчасно, завдяки Стамбульській конвенції, наприклад… Якби поліція правильно оформлювала документи… На того чоловіка неодноразово були справи і з домашнього насильства, і з домагання, і з розбещення неповнолітніх. Але, оскільки на Прикарпатті, а особливо у селах, на ці теми не звертають належної уваги, діти і жінки залишаються вразливими”.
