Україна прагне до Європи, проте шлях євроінтеграції доволі непростий. Зараз українські громади активно співпрацюють з європейським муніципалітетами, щоб переймати передовий досвід, бо як виявилось між українськими і європейськими реаліями – велика прірва.
Новий непорушний тренд – енергоефективність. Доцент кафедри енергоменджменту ІНФТУНГ Андрій Яворський розповів про необхідність освітнього “прокачування” громадян, які не розуміють потреби енергетичної ефективності.
Сортування сміття – обов’язок у Європі і «Сізіфова праця» в Україні
Часто можна спостерігати картину: на майданчик встановлюють різнокольорові контейнери для сортування сміття. Частина мешканців починає окремо складати пластик, скло, папір та загальні відходи. Потім приїжджає сміттєвоз і викидає все сміття в одну купу.
В дитини з самого малечку нівелюється підхід до сортування сміття. А що в людини руйнує запал? Марність зусиль. Є таке поняття, як «сізіфова праця». Вона то все збирала-сортувала, а вони те все згребли докупи і все скидали. Тому коли ми говоримо про енергоефективність, нам потрібно «прокачувати» людей, щоб в них було хоча б мінімальне розуміння. І хто нам може прийти на допомогу? Ми самі того не сподівалися, але в нас склалася чудова співпраця з Екологічним бюро УГКЦ. Це один з інструментів, один з каналів донесення інформації. Ніколи не буде ефективного смарт-міста, якщо не буде відповідно навчених громадян, якщо не буде розуміння всіх процесів і проблем.
Абсурдні рішення – від нерозуміння
Не може буте такого: я дотримуюсь усіх лімітів, але в мене температура +5. Це ж абсурд. Так само в ситуації: ми хочемо запустити тролейбуси, але тролейбусну лінію не проклали. І щоб не було цього абсурду, має бути розуміння у кожного.
Комфортне жило в Європі і бетонне гетто в Україні
Класика європейського будівництва житла – це 3-4 поверхи.
Вважається, що ті всі висотки – це нетрі, бетонне гетто, і там живе кримінал та бідність. У Великобританії найнеблагополучнішим районом вважається саме район висоток.
У Франції трохи по-іншому, хоча всі бачили «13 район». За статистикою 5-7 мільйонів громадян Франції не можуть купити собі житло. Але якщо ви – громадянин цієї країни, вам нададуть соціальне житло. Воно досить пристойне, схоже на наші новобудови. Але таке житло не може стати приватною власністю, його не можна ні продати, ні заповісти. Також ще цікавий момент – якщо ви втратили роботу, держава оплачує за вас комунальні послуги, потім, коли ви вже знову почнете працювати, ви цю суму повертаєте. Але і там зберігається підхід про те, що у будинках з високою поверховістю живуть люди з низьким достатком.
Багатоквартирними будинками з хорошою аурою вважаються будівлі до 5 поверхів. В Німеччині – це 3-4 поверхи. Чому це так? Фізіологічно визначено, що літня людина без надмірних зусиль може піднятися лише на 4 поверхи.
Все зробить ЖЕК і організація громадського простору в Європі
Я завжди цікавлюся питаннями урбаністики. Ось приклад організації громадського простору у місті Лунд (Швеція). Люди розуміють, що це їхня спільна власність.
Вхід – безбар’єрний, нема сходинок. А що в нас? У нас сходи високі під кутом 45 градусів, бо власнику на першому поверсі треба облаштувати гаражі, щоб потім їх також продати по 18-20 тисяч, і відповідно позначити цей поверх, як цокольний або нежитловий.
Серед інфраструктури – роздільне сортування сміття з відповідною переробкою. Питання сміття в багатьох країнах стоїть дуже жорстко. У Швейцарії, до прикладу, взагалі немає сміттєвих полігонів. Там є спеціальний підрозділ поліції, який займається сміттям, через це і жорсткі вимоги. Наприклад, ви не можете шафу, яка вам не сподобалась, просто викинути, як сміття – ви повинні відвезти її в центр утилізації. Там вам вирахують, скільки ви повинні заплатити за утилізацію.
В Німеччині, в багатьох землях, є тільки два дні на рік, коли можна весь непотріб виставити на вулицю. І тоді приїжджають зелені санітарні буси, а вся вживана побутова техніка, яка є у нас, береться саме звідти.
Як у Лунді з цим? Є окреме приміщення для сміття, кожна квартира має свій ключ.
Також на спільній території організовані простори для відпочинку, косіння трави, підрізання газонів, миття під’їздів… Люди за це все платять самі, але вони кожного дня можуть спостерігати результати. А що в нас? Молодь старається обирати новобудови, бо там не треба стільки інвестувати. Багато квартир рентуються (здаються в оренду), в старих багатоповерхівках залишаються в основному пенсіонери. Вони здебільшого не проявляють ініціативи, найпоширеніша відповідь: «ЖЕК повинен зробити», хоча того ЖЕКу вже давним-давно немає. А тепер жаліються: молодь вся виїхала, хто ж буде в будинку все робити? Тобто, якщо не буде розуміння – все іде до повної деградації та руйнування. Хоча є й інші приклади, коли пенсіонери самі створюють діючі ОСББ, які є доволі успішні.
Кожен, хто живе в будинку, має розуміти, що його потрібно утримувати.
Енергоефективність будівель
Перше, що дуже важливе в розумінні енергоефективності – це зміна поведінки користувачів.
Заходи з енергоефективності можна поділити на м’які та жорсткі. При м’яких заходах заклади або не потребують інвестицій, або потребують мінімальних інвестицій. Жорсткі заходи охоплюють засоби фізичного поліпшення, наприклад заміну вікон або утеплення фасадів. Жорсткі заходи передбачають інвестиційні проєкти з теплової модернізації будівель, вони є більш затратними. М’які заходи передбачають поведінку, орієнтовану на енергозбереження, наприклад своєчасне відключення освітлення або закриття вікон.
Зміна звичок та поведінки споживачів може дати до 20% заощадження енергії в будівлях. Наприклад, дуже важливим є вхідна група (як ми потрапляємо в будинок). І дуже важливо, щоб ця вхідна група була зроблена у вигляді тамбура. Привідкриті двері під’їзду призводять до значних перевитрат енергії.
Ще один приклад – штори для вікон. Найбільш енергоефективні – короткі штори. Якщо закрити довгими шторами опалювальний прилад (батарею), то з одного боку ми покращуємо теплоізоляцію нашого приміщення, блокуючи частину енергії, яка буде втрачатися через вікна, але з іншого боку, ми блокуємо опалювальний прилад, тому він буде обігрівати більше стіну, а не приміщення.
