Троє пацієнтів Першого добровольчого хірургічного шпиталю долучилися до соціального фотопроєкту, який організував медзаклад. Герої ініціативи — це військові, які втратили на війні ноги чи руки.
Про це “Суспільному” розповіла авторка ідеї Мар’яна Цимбалюк.
Фотограф Олег Нетецький до проєкту досвіду роботи із моделями-військовослужбовцями, які втратили кінцівки на фронті, не мав.
Ніби друзі
“Хлопці прийшли, ніби друзі. Абсолютно ніякої важкості не було, все просто пролетіло. Деяким потрібно вчитися, а ось бійцям взагалі не треба”, — ділиться враженнями Олег Нетецький.
31-річний учасник проєкту, військовослужбовець Артем Книш брав участь у контрнаступі на Харківщині. Згодом воював на Донеччині, Луганщині. Понад рік тому під час штурму в Серебрянському лісі бійцеві відірвало ногу. З протезом Артем Книш — з кінця вересня 2023 року.
“Так, були болі. Проте після останньої операції в липні біль майже не відчувався. Може тому, що звик. А так — нічого, нормально. Я зрозумів, що немає ноги. Ну все, що зробити. Точніше нога є, але лише половинка. Життя продовжується, що тут такого? Все нормально”, — говорить Артем Книш.
З нового року боєць носитиме постійний протез. А після повного одужання Артем Книш планує повернутися на службу.
Щоб після ампутації таку впевненість мав кожен військовий і надихав інших, у Першому добровольчому хірургічному шпиталі й запровадили соціальний фотопроєкт, розповідає Мар’яна Цимбалюк. З її слів, місцеві підприємці надали одяг, а військові на кілька годин перевтілилися у фотомоделей.
“Вони поводилися природно, це не було награно. Хлопці — надзвичайно позитивні, і з ними дуже легко працювалося. У нас — велика команда. Досвіду подібних фотопроєктів ми не мали, тому психологічно себе налаштовували, як потрібно працювати. Але коли почався творчий процес, ми були дуже здивовані, бо самі моделі — хлопці — були дуже позитивними й цілеспрямованими”, — говорить авторка соціального фотопроєкту для військових Мар’яна Цимбалюк.
Стримано реагувати
Додати військовим впевненості, а суспільству навчитися стримано реагувати на військових із протезами — такою є мета фотопроєкту, каже психологиня Анна Галущак.
“Такі проєкти також суспільству показують, що це — нормально, що це може мати гарний вигляд. Тому що ми часто чуємо, що люди лякаються. І хлопці скаржаться, що в потязі сплять у протезі, тому що не хочуть лякати людей, а це може бути шкідливо. Бо люди, коли бачать бійців на протезах, не знають, що робити. І військові, щоб їх не засмучувати, фактично інколи почувають себе дуже некомфортно”, — розповідає Анна Галущак.
У 2024 році у Першому добровольчому хірургічному шпиталі планують і надалі проводити схожі ініціативи.
